Генріх IV

1. Генріх Наваррський - єдиний законний спадкоємець престолу - став

королем Франції Генріхом IV (1589 - 1610). На королівському троні утвердилася династія Бурбонів. Генріх IV, який походив із родини Бурбонів, започаткував нову королівську династію у Франції. Із молодих років мав веселу вдачу, полюбляв рицарські турніри, полювання, користувався прихильністю простого народу. До того, як Генріх Наваррський посів королівський престол, він кілька разів змінював свої релігійні уподобання — від гугенота до католика й навпаки, коли вважав це корисним для себе і для Франції.
Франція потерпала від розрухи й голоду. Солдати ворогуючих армій грабували і розоряли населення. Захищаючи своє життя і майно, селяни багатьох областей Франції повстали. Сигналом до збройного виступу став заклик: "На гризунів!" "Гризунами" (французькою мовою "кроканами") народ називав дворян, урядовців, збирачів податків.
Налякані народним рухом, дворяни і буржуазія об'єдналися навколо короля Генріха IV. На його бік перейшли всі, хто хотів зміцнити єдність Франції. Проте парижани погоджувались визнати Генріха королем лише після того, як він перейде у католицьку віру. І тоді Генріх вирішив: "Париж вартий меси!" - і в котрий вже раз заради влади поступився вірою і став католиком. У 1594 р. після коронації в Реймсі він, не зустрівши опору, увійшов у Париж.
Вступивши на престол, Генріх IV почав з примирення ворогуючих сторін. У 1598 р. було підписано Нантський едикт. Католицьку віру було визнано державною, церкві повернули захоплене в неї майно, землі та колишні права. Гугенотам дозволялося сповідувати свою віру і проводити богослужіння всюди, крім Парижа, а також нарівні з католиками займати посади у державі. На знак того, що едикт буде виконано, гугенотам було передано близько 200 фортець.
У пам'яті французів Генріх IV залишився "добрим королем". Йому приписують таку обіцянку: в кожному селянському горщику щонеділі варитиметься курка. Це, звичайно, залишилося лише побажанням. Проте становище селян за Генріха IV стало кращим, ніж раніше.
Завдяки скороченню витрат скарбниці, було зменшено щорічний податок з населення. Король заборонив за борги арештовувати селян і продавати їхню худобу та знаряддя праці.
Генріх IV заохочував розвиток промисловості, особливо виробництво сукна, шовку, металів і зброї. Було відкрито чимало королівських мануфактур. Король брав участь у створенні заморських купецьких компаній. Та “добрий король Анрі” прожив недовго. У 1610 р. його вбив кинджалом релігійний фанатик.

Генріх IV Бурбонн – король Франції (1594-1610).

Перш за все йому довелося зайнятися організацією відсічі іспанцям. Наприкінці 1594 р. війська Філіппа ІІ вели наступ на Францію. У січні 1595 р. Генріх IV оголосив війну Іспанії, що завершилася в травні 1598 р. мирною угодою, яка в основному повторювала умови договору в Като-Камбрезі. У 1600 р. Генріх IV уклав вигідний шлюб з дочкою великого герцога Тосканського Марією Медічі, чим позбавив Габсбургів підтримки в Італії.

Але найбільшим досягненням нового короля стало остаточне відновлення релігійного міру. У квітні 1598 р. Генріх IV підписав знаменитий Нантський едикт. Він вперше в історії Європи узаконив співіснування двох релігій в рамках однієї держави. Католицтво зберігало панівні позиції у Франції, але гугеноти отримали свободу віросповідання, право участі в політичному житті. В їхнє розпорядженні передавалося 100 фортець на півдні країни.

Генріх IV проводив політику централізації, прагнучи  максимально зміцнити королівську владу. Після закінчення гугенотський війн Генеральні штати знову не скликалися. У провінції призначалися королівські інтенданти. Відродилася практика продажу посад. В управлінні країною Генріх IV спирався переважно на «дворянство мантії», а титуловані герцоги, графи, барони все більше відтіснялися від влади.

Виключення король зробив лише для свого старого сподвижника  герцога де Сюллі, який завідував державними фінансами. Сюллі проводив ефективну економічну політику, що в найкоротший термін дозволила підняти Францію з руїн. Влада заохочувала розвиток «королівських» мануфактур - великих виробничих підприємств, що забезпечили світове лідерство Франції у виробництві предметів розкоші (шовк, оксамит, гобелени, дзеркала). З метою розвитку внутрішньої торгівлі вдосконалювалася мережа доріг. Почали діяти регулярна пошта і пасажирський транспорт між містами.

За часи правління Генріха IV був закладений фундамент французької колоніальної імперії. У 1608 р. французькою колонією став Квебек на північному сході Америки.

Отже, на початку ХVII ст. Франція відновила внутрішню єдність. Але особиста доля першого короля з династії Бурбоннів була трагічною. Генріх IV був вбитий у 1610 р. католицьким фанатиком. 

Правління Людовіка XIV. Найвищої могутності абсолютна монархія у  Франції .досягла за Людовіка XIV (1643 - 1715). Цей егоїстичний і самовдоволений король був дуже високої думки про себе. Йому приписують вислів: "Держава - це я". Від усіх підданих, навіть найзнатніших, він вимагав беззастережного виконання своїх примх і забаганок. "Прав у підданих немає, - казав король, - є лише самі обов'язки".
Рішення, що їх король приймав між балами і полюванням, ставали законами держави. Управління державою було повністю зосереджено в руках короля. Слухняними виконавцями його волі стали урядовці. Ніхто не міг бути впевненим, що на нього не впаде гнів короля. Бунтівників засуджували до каторжних робіт і посилали гребцями на галери.

Розкішний палац Версаль, збудований за 18 км від столиці. Людовік хотів, щоб саме тут був культурний центр Європи. Він мав підстави для цього. Адже це час творчості Мольєра і Ларошфуко, Ватто і Расіна. З наказу короля були створенні оперний театр і Академія наук, Академія архітектури і Академія музики. Великі кошти витрачалися на дорогі меблі, килими, костюми. Серед королівських придворних виділялись особливою розкішшю фаворитки короля: Лавальєр та Монтеспан. Завжди закоханий, Людовік в той же час був пунктуальним і працьовитим. “Я мало не підождав” – сказав він вельможі, який прийшов точно в призначений час. Освіту Людовік отримав недостатню і з приводу незнання історії сказав: “Відчуваєш пекучу досаду, коли не знаєш речей, які знають інші.” Пишноту і розкіш французького двору цього часу намагалися наслідувати всі правителі Європи. Придворні підлесники називали Людовіка XIV "королем-сонцем".

У розпорядженні короля була півмільйонна армія. Щоб прославити себе і розширити кордони Франції, Людовік XIV воював мало не з усією Європою. Він зумів приєднати кілька прикордонних областей.

Служба при дворі була дуже вигідною. Король вигадував для дворян безліч непотрібних посад, наприклад хранителя королівської тростини, перуки чи краваток. За ці "посади без турбот", як їх називали, дворяни одержували велику платню та цінні подарунки. Людовік XIV залишив фінанси у катастрофічному стані. Державний борг сягнув 2,5 млрд. ліврів. Держава витрачала 230 млн., а податків надходило лише на 70 млн. Такою була ціна амбіційної політики абсолютизму.
Щоб збільшити свої прибутки, дворяни використовували абсолютну монархію. Держава, ніби гігантський насос, викачувала з народу податки, а із королівської скарбниці гроші золотими струмочками розтікалися по кишенях дворян.