Тема. Дисидентський рух в Україні в 60 – ті
роки .
Навчальні цілі:
На
цьому занятті учні зможуть навчитися:
• розуміти
значення нових понять: « дисидент», «дисидентський рух», «самвидав»;
визначати причини формування дисидентського руху; характеризувати його напрямки та їхній вплив
на суспільно-політичне життя;
• аналізувати особливості, методи,
напрями боротьби дисидентів;
продовжувати працювати з документами;
висловлювати власні судження про
дисидентів,
дати власну оцінку дисидентському руху.
Тип заняття – формування в учнів нових
знань, розвиток умінь і навичок.
Обладнання: портрети дисидентів , проектор,
комп’ютер , мультимедійна дошка, карта, книги Л. Лук’яненка.
Епіграф
Народ мій є! Народ мій завжди
буде!!!
Ніхто не
перекреслить мій народ!
( Василь
Симоненко )
Хід уроку
І.
Організаційна частина.
Учитель перевіряє готовність учнів до
заняття з метою створення робочого настрою учнів. Чи підготували повідомлення
на завдання задані додому?
ІІ.
Актуалізація опорних знань. Підготовка
до сприйняття нової теми.
Евристична
бесіда на повторення вивченого матеріалу за такими запитаннями:
Розкрити значення терміну «
відлига» .
• Коли
почалася «відлига» в українській літературі?
Хто
з українських авторів дав поштовх цьому процесу?
• Хто
такі «шістдесятники» ? Які чинники суспільно-політичного життя зумовили їх
появу?
• Чи
можлива взагалі була боротьба в період «відлиги» проти існуючої політичної
системи?
ІІІ.
Мотивація навчальної діяльності учнів.
У письменника
Миколи Олійника в романі «Хрест» є такі слова: «Мов метелики на світло, летіли
самозречені патріоти за теплим вітром під стужним віянням зими, що так і не
спромоглася на омріяну весну».
Ці рядки були
присвячені людям, які зробили дуже багато
для створення української держави.
До них належать і дисиденти.
ІV. Оголошення теми та навчальних цілей.
Учитель: Сьогоднішнє наше заняття присвячуємо н темі « Дисидентський рух в Україні в 60 – ті роки ».
Мова піде про організований опір існуючому політичному режиму з боку
національно - свідомих представників української інтелігенції, які прагнули
мирними засобами змінити існуючий суспільно-політичний устрій. На
цьому занятті учні зможуть навчитися: - • Слайд
2•
розуміти
значення нових понять: « дисидент», «самвидав»;
визначати причини формування дисидентського
руху; характеризувати його напрямки та
їхній вплив на суспільно-політичне життя;
• аналізувати
особливості, методи, напрями боротьби дисидентів;
продовжувати
працювати з документами;
висловлювати власні судження про
дисидентів, дати власну оцінку
дисидентському руху , а також в кінці уроку дати відповідь на запитання:
« В Україні налічувалося близько тисячі
дисидентів. Чому дисидентський рух не став масовим?»
Ми будемо працювати за планом. СЛАЙД 3.
План.
1. Зародження дисидентського руху.
V. Вивчення
нового матеріалу.
Хто такі
дисиденти? Учениця зачитує визначення «
дисидент», учні записують у зошити.
Дисидент – ( від латинського слова dissidere –
не погоджуватися ) – особа, яка висловлювала іншу думку стосовно суспільних
проблем. Слайд
4.
Вчитель : Олександр
Мотиль - американський політолог, доводить, що зародження дисидентства, як руху в Україні, і в СРСР взагалі, зумовив
насамперед політичний курс радянського керівництва, особливо хрущовська
«відлига» .
Що таке
дисидентський рух?
Пропоную учням у словнику підручника знайти
визначення «дисидентський рух» і записати його у зошити і зачитати.
Робота
в групах
1 група. Визначити причини дисидентського руху.
«Основними причинами виникнення дисидентського руху
були політичні: відсутність справжньої політичної самостійності республіки,
однопартійна система, яка позбавляла суспільство демократичного вибору шляхів
політичного розвитку, забороняла діяльність опозиції, установила цензуру,
відкидала будь - які законні можливості для зміни влади, призвела до небаченої
бюрократизації системи управління. Не менш важливими були й
національно-культурні причини. Серед них насамперед вирізнялися політика
зросійщення, позбавлення українського народу самобутніх рис, можливостей для
вільного національно - культурного розвитку. Соціально-економічні причини
полягали в низькому рівні життя, нав'язуванні Україні невідповідної її потребам
і можливостям моделі економічного розвитку, суперечностях економічної політики.
Дисидентський рух зумовлювали також релігійні причини, породжені державною
антирелігійною політикою й антидемократичними засобами, якими вона
проводилася.»
2 група. Визначити напрямки дисидентського руху .
» Названими причинами
були зумовлені й напрями дисидентського руху. Найрадикальнішим і найбільш
переслідуваним напрямом був політичний, самостійницький. Представники цього
руху мали за мету здобуття державної незалежності України. Головним засобом її
здійснення обрали агітацію за вихід зі складу СРСР.
Національно-культурний напрям зосереджувався на
питаннях задоволення духовних і культурних потреб українського народу шляхом
відродження національної самобутності, традицій мови, усебічного та правдивого
висвітлення історії. Представники цього напряму засуджували й чинили опір
зросійщенню.
Правозахисний напрям об'єднував людей, що виступали
проти незаконних арештів і закритих політичних судів, порушення соціальних,
економічних, культурних прав українців як людей і громадян.
Переслідування радянською владою служителів церкви
та віруючих покликали до життя рух за свободу совісті, який теж був органічною
складовою дисидентського руху. Напрями дисидентського руху не були чітко
розмежованими. У діях і заявах дисидентів завжди органічно поєднувалися
зусилля, які можна було розцінити як утілення кількох різних напрямів. «
Вчитель: • Це
була мирна, ненасильницька форма боротьби з владою за
вплив на свідомість суспільства.
• Дисидентський рух не мав свої чітко визначені організаційні
форми (гуртки, спілки, комітети);
• Був загальноукраїнським явищем,
проявлявся в усіх регіонах України;
• Дисиденство охоплювало різні соціальні
верстви населення. Однак, більшість у ньому представляла інтелігенція, яка
готувалася взяти на себе
відповідальність за долю суспільства.
Більшість з
учасників цього руху не були противниками комунізму, вони лише намагалися
удосконалити соціалістичний лад.
СЛАЙД
5.
Джерела
формування дисидентства.
СЛАЙД 6.
• Підпільний рух, який став спадкоємцем
діяльності ОУН-УПА, але відмовився від збройних методів боротьби;
• Рух «шістдесятників», яскраві
представники якого «перетікали» до
дисидентів. боротьби з владою за вплив на свідомість суспільства.
Вчитель:
Відверто проукраїнська лінія Петра Шелеста,
поза всякий сумнів, давала українській інтелігенції додатковий поштовх
висловлювати невдоволення Москвою.
Деякі історики
підкреслюють, що дисидентство було тісно пов’язане насамперед із
соціально-економічною нестабільністю в СРСР.
Також , виникненню дисидентства
сприяли зовнішні фактори: крах колоніальної системи в 50- 60 роках
; революційні події 1956 року в Польщі,
Угорщині, які були придушені радянськими військами.
Фільм
О. Тихий. СЛАЙД 7. Потім слайд 8.
Вчитель: СЛАЙД 9.
Перші організації опозиційного руху створили активісти ОУН і УПА, які в
середині 1950-х років після припинення збройної боротьби шукали нових методів і
засобів продовження боротьби з владою. Певний час вони намагалися продовжити
підпільну роботу.
СЛАЙД 10.
У 1958 р. в Станіславі
(Івано-Франківську) була виявлена Об'єднана партія визволення України. У 1961
р. у Львові заарештували Український національний комітет, що складався з
робітників львівських підприємств і поширював нелегальну літературу.
СЛАЙД 11.
Окремі опозиційні групи виникли в Східній Україні.
У 1956-1959 рр. на Донбасі діяла таємна робітнича організація «Реалістичний
робітничий гурток демократів». Члени гуртка виступали проти монополії КПРС на
владу, за демократичні вибори, наділення селян землею. Вони розповсюджували
листівки в містах Донбасу. Підпільні організації були малочисельними. Радянські
спецслужби швидко їх виявили та нейтралізували.
Тому нове покоління опозиціонерів намагалося
поєднувати підпільні та легальні методи діяльності.
Першою
опозиційною організацією нового типу стала Українська робітничо- селянська спілка,
створена у Львові в 1959 р. молодим
юристом Левком Лук'я- ненком. Учні
записують у зошит. СЛАЙД 12.
Учениця
зачитує повідомлення про Л. Лук’яненка . СЛАЙД 13
Які завдання ставила перед собою
Українська робітничо - селянська спілка, дізнаємось опрацювавши історичний документ на стор.142 підручника.
1. У чому
полягали мета і завдання діяльності Української робітничо- селянської спілки?
2. Якими
були методи боротьби, що зафіксовані у програмі? ( Мирні, конституційні)
3. Які
ідеї вона обстоювала? Ідеї створення
самостійної України з міцною економікою.
Послухаймо
спогади Левка Лук’яненка. Фрагмент фільму
«
Дисиденти». СЛАЙД 14
У
травні 1961 р. у Львівському суді відбувся судовий процес над Українською
робітничо-селянською спілкою (УРСС);
Л.Лук'яненко був засуджений до страти,
згодом заміненої 15-річним ув'язненням у таборах та 10-річним засланням. До
різних строків були засуджені й інші члени спілки. СЛАЙД 15
Про
свою боротьбу згадує Левко Григорович у
книгах « Сповідь у камері смертника», «
З часів неволі» , які є у нашій шкільній бібліотеці
Покарання організаторів та активістів УРСС не зупинило
розгортання дисидентства. На початок 60
–х рр. кількість дисидентських виступів зросла.
Виникають клуби творчої молоді у Львові,
Дніпропетровську, Запоріжжі, Одесі,
інших містах України.
Розрізнені дисидентські рухи об’єднувалися
в організовані .
У 1964 р.
в західних областях виникла ще одна підпільна організація — Український
національний фронт (УНФ), який налічував понад 150 осіб. Метою організації була агітація за вихід
України зі складу СРСР і утворення
незалежної держави. СЛАЙД 16.
Правоохоронні
органи продовжували переслідування дисидентів.
Складовою частиною суспільно-політичного
життя України в 1960-х роках був «самвидав»
— ( СЛАЙД 18 ) непідконтрольний державі засіб поширення позацензурної
літератури, заяв, петицій, листів ( учні записують у зошити). Шляхом
«самвидаву» в Україні в ті роки пошивалися відмінні від офіційної ідеології
оригінальні публіцистичні, прозові, В.
Симоненка, Л. Костенко, М. Вінграновського, В. Стуса та ін., в яких насамперед
викривалися деформації радянського суспільства. Цей інструмент самовираження
розглядався українською інтелігенцією як один із шляхів втілення в життя
проголошеної конституцією свободи слова, як засіб висловлення непокори вільних
душею творців тоталітарному режимові в СРСР. « Прочитай і передай іншому!» , -
закінчувався кожен аркуш самвидаву. СЛАЙД19
Першими і найбільш відомими самвидавськими
творами були вірші В. Симоненка: СЛАЙД 20.
Повідомлення про Симоненка.
Ви напевно
звернули увагу, що слова Симоненка стали
епіграфом нашого уроку. Прошу їх
прокоментувати.
На середину 60-х
років опозиційний рух накопичив значний практичний досвід. По всій Україні
діяли гуртки, спілки, комітети, об'єднання, що мали статути, програми і були
добре структуровані. Лідери й активісти руху, на відміну від «шістдесятників»,
чітко уявляли не тільки шляхи реалізації визначеної мети, а й теоретично
обґрунтовували національно-визвольну боротьбу в Україні.
Першим, хто
ґрунтовно узагальнив ідеї
українського опозиційного руху став І. Дзюба.
Повідомлення про І. Дзюбу. СЛАЙД 21.
У своїй праці
«Інтернаціоналізм чи русифікація?» ( 1965 p.). автор доводив, що радянське керівництво
здійснювало згубну для України національну політику, а фактичне
національно-політичне становище республіки не відповідає її
формально-конституційному статусу. І. Дзюба виклав свої погляди досить
помірковано, закликаючи компартійну верхівку насправді «дотримуватися ленінської
національної політики».
Книга буквально рясніла цитатами з творів
В. Леніна, К. Маркса, Ф. Енгельса. Спираючись на них, автор ілюстрував
невідповідність радянської держави і реальної практики життя суспільства.
Тема
сьогоднішнього уроку в основному вичерпана..
Закріплення
Отже, учні,
підведемо підсумок уроку.
1.
Що означає термін «
дисидент»?
2.
Які причини виникнення дисидентського руху ?
3.
Кого з українських дисидентів ви можете
назвати.
4.
І проблемне питання : Чому дисидентський рух не став масовим?
5.
Яке ваше ставлення до дисидентського руху та
дисидентів зокрема?
6.
В чому, на вашу думку,
полягає історичне значення дисидентського руху?
7.
Підсумок уроку.
Сьогодні на уроці ми : ознайомилися із значенням нових понять: «дисидент», « дисидентський рух», «самвидав»;
-
проаналізували особливості, методи, напрями боротьби
дисидентів; також ви працювали з документами; спробували дати власну оцінку дисидентському руху.
СЛАЙД 22.
Д/з вивчити тему 18. п. 1.
Для
бажаючих – параграф 15 пункт 1 підручника
Струкевича.
Презентація "Дисидентський рух в Україні в 60 – ті роки ."
Немає коментарів:
Дописати коментар