Історія України 10 клас

Конспект уроку на тему: «Воєнні дії на території України у 1914-1917 pp.».

Тип матеріалу: 

Конспект уроку

Предмет: 

Історії України

Навчальний рівень: 

Школа

10 клас

Мета: охарактеризувати хід воєнної кампанії 1914-1917 на Східному фронті; формувати в учнів уміння розглядати суспільні явища в конкретних історичних умовах; виховувати учнів в дусі патріотизму і взаєморозуміння між народами.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: карта «Перша світова війна», мультимедійний комплекс.

ХІД УРОКУ

І.ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ УРОКУ

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Перевірка стану підготовки учнів до уроку

1. Як ви розумієте поняття «світова війна»?

2. Якими були її причини?

3. Які блоки були сформовані перед і в ході Першої світової війни?

4. Назвати, якого року та до якого блоку ввійшли дані держави.

Країна	Військовий блок	Рік вступу
Туреччина
Греція і США
Болгарія
Італія
Румунія

Відповідь:

1914 р.– Туреччина – Троїстий союз

1915 р. –Болгарія – Троїстий союз

1915 р. – Італія – Антанта

1916 р. –Румунія – Антанта

1917 р. –Греція і США – Антанта

5. Які плани мали країни Антанти та Троїстого союзу щодо України?

6. Доведіть, чому всім хотілося володіти українськими землями.

7. Як ви вважаєте, чому Першу світову війну українці називали братовбивчою війною, трагедією українського народу?

8. Що означають ці цифри?

а) 3,5 млн українців;

б) 250 тис. українців.

Робота з порівняльною таблицею

Занесіть наведені положення до відповідної колонки.

Головна українська рада	Союз визволення України

1) 1 серпня 1914 p.;

2) 4 серпня 1914 p.;

3) керівник К. Левицький;

4) керівник Д. Донськой;  »

5) «Наша програма»;

6) «Маніфест»;

7) активна участь у формуванні військових підрозділів УСС;

8) «Коли не можемо війни відвернути, то мусимо старатись, щоб кров батьків принесла добро дітям»;

9) «Вся відповідальність за війну лежить на Російській імперії»;

10) утворення самостійної держави України;

11) утворили емігранти з Наддніпрянщини;

12) утворили представники політичних партій Західної України.

III. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Робота над таблицею

У ході уроку скласти таблицю «Воєнні дії на-території України в 1914-1917 pp.».

Розповідь учителя з елементами бесіди

1. Політичне становище українців на австрійських землях;

2. Воєнні дії 1914 р.

Вправа «Доведи, чи правда це?»

Головнокомандувач російською армією М. Іванов в маніфесті до народів Австро-Угорщини наголосив: «Росія, яка вже не раз проливала кров за визволення народів від чужого ярма, не шукає нічого іншого, як тільки повернення права й справедливості. Вам, народи Австро-Угорщини, вона також несе тепер свободу та здійснення ваших народних сподівань».

Учні працюють з підручником, шукаючи доказів.

3. Воєнні дії 1915 р.

Вправа «Обговоримо документ»

1. Чому російська армія під час відступу застосовувала тактику «спаленої землі»?

2. Хто і чому залишив рідні землі і вирушив до Росії?

4. Воєнні дії впродовж 1916-1917 pp.

Розповідь учителя з елементами бесіди

Вплив Брусиловськоґо прориву на хід воєнних дій.

1. Німецькі війська припинили наступ на Верден.

2. Італія уникла поразки.

3. Румунія вступила до Антанти

4. Австро-Угорщина втратила можливість вести наступальні операції.

Вислухавши інформацію вчителя, учні закінчують заповнення хронологічної таблиці.

Вправа «Обговорюємо таблицю»

1. Чому кожен з воєнних років щоразу закінчувався «позиційною війною»?

2. Як вважаєте, чи вигідна «позиційна війна» державам і народам, що воюють?

IV. УЗАГАЛЬНЕННЯ ТА СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ЗНАНЬ

Історичний диктант «Так чи ні»

1. На території України воєнні дії відбувались на Південно-Західному фронті.

2. Головнокомандувачем російської армії 1916 року був М. Іванов.

3. Галицька битва – одна з найбільших битв Першої світової війни.

4. Командувачем російської армії в Галицькій битві був О. Брусилов.

5. У битвах за гору Маківка і Лисоня брали участь загони УСС.

6. «Позиційна війна» – це артилерійський обстріл ворожої території.

7. 3 березня 1918 року мирний договір між Німеччиною і Радянською Росією був підписаний у Львові.

8. Брусиловський прорив очолив генерал О. Брусилов.

9. Генерал-губернатором Галичини 1914 року був призначений граф Г. Бобринський.

10. Упевнений у перемозі російської армії, до Львова 1915 року приїхав російський цар Микола II.

Вправа «Хто ці історичні особи?»

1. Микола II.

2. М. Іванов.

3. О. Брусилов.

4. Г. Бобринський.

5. О. фон Лінзінген.

6. Ф. Трепов.

Відповідь:

1. Микола II – цар Російської імперії.

2. М. Іванов – головнокомандувач Південно-Західного фронту упродовж 1914-1915 pp.

3. О. Брусилов – головнокомандувач Південно-Західного фронту 1916 року.

4. Г. Бобринський – генерал-губернатор Галичини з 1914 року.

5. О. фон Лінзінген – командувач Південної Австрійської армії 1917 року.

6. Ф. Трепов – генерал-губернатор Галичини з 1916 року.

V. ПІДСУМКИ УРОКУ

Аналіз роботи учнів на уроці. Виставляння оцінок.

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Опрацювати відповідний матеріал підручника.

2. Підготувати повідомлення про утворення і діяльність Українських січових стрільців.

Конспект уроку на тему: «Україна в Першій світовій війні. Початок Першої світової війни»

Цілі уроку:

з’ясувати становище українських земель напередодні війни, плани воюючих сторін щодо України, перебіг воєнних подій на українських землях у 1914 році та діяльність українських громадських рухів:

• розвивати вміння критично мислити на основі аналізу історичних джерел;

• виховувати учнів на засадах патріотизму.

Тип уроку — урок засвоєння нових знань.

Форма уроку — урок-дослідження.

Обладнання: підручник, карта «Перша світова війна», атласи з Історії України для 10 класу, тексти історичних документів (для кожного учня).

ХІД УРОКУ

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

II.        АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ, УМІНЬ ТА УЯВЛЕНЬ УЧНІВ

Бесіда з учнями про геополітичне становище у світі на початку XX століття, становище українських земель у складі Російської та Австро-Угорської імперій.

III.      ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ, МЕТИ І ЗАВДАНЬ УРОКУ. МОТИВАЦІЯ ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ШКОЛЯРІВ

Оголосивши тему, мету і завдання уроку, вчитель звертає увагу учнів на становище українців, які опинились у складі двох держав, що належали до ворогуючих військово-політичних блоків, формулює проблемне питання.

Проблемне питання

•          Чи стануть воєнні дії на українських землях у ході війни поштовхом до консолідації нації та згуртування сил для здобуття незалежності і чи можливе було здобуття Україною незалежності в той час?

IV.      СПРИЙНЯТТЯ ТА УСВІДОМЛЕННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

План

1.         Українські землі напередодні війни.

2.         Плани Антанти і Троїстого союзу щодо України.

3.         Позиції українців щодо воюючих сторін.

4.         Воєнні дії на території України в 1914 році.

Методичний коментар для вчителя

Вивчаючи перший пункт плану, доцільно звернутися до попереднього навчального досвіду учнів і провести бесіду.

Запитання і завдання учням

•          Покажіть на карті території етнічного розселення українців (звертається увага на те, що площа українських земель становила 850 тис. кв. км, а своєї державності в українців не було).

•          У чому полягає трагізм становища українського народу на початку XX століття?

•          Яким було соціальне становище українців у двох імперіях?

•          Пригадайте стан господарства на українських землях на початку XX ст.

У ході вивчення другого пункту плану доречною буде робота зі схемою «Україна в планах Антанти і Троїстого союзу».

Вивчаючи третій пункт плану, необхідно організувати учнівське дослідження. Цей вид роботи можна провести за одним із двох варіантів залежно від підготовленості учнів класу. Перший варіант — організація групової роботи. Кожна група добрі навички роботи з історичними джерелами, то варто вдатися до другого варіанта: організувати індивідуальні дослідження з подальшим обговоренням у формі дискусії.

Текст 1

Україна в період великої війни (1914-1918)

«...Переважна більшість українських солдатів і офіцерів обох імперій виконували свій військовий обов’язок і воювали в арміях тих держав, де вони народилися й жили, вважаючи супротивника своїм кровним ворогом. У підросійській Україні про це відверто заявив ЗО липня 1914 р. тодішній головний редактор журналу «Украинская жизнь», що виходив у Москві, Симон Петлюра. У статті-відозві «Війна та українці» він заявив, що українці мають виконувати свій обов’язок перед російською державою і що серед них не існує «австрійської орієнтації». «Вороги Російської імперії, — писав він, — при переході кордону будуть, звичайно, намагатися прихилити українську людність на свій бік і різними політичними обіцянками та національними принадами посіяти неспокій серед неї. Українці не піддадуться провокаціям впливам і виконують свій обов’язок громадян Росії у цій тяжкий час до кінця»

Схема

Україна в планах Антанти і Троїстого союзу

Про необхідність захищати свою батьківщину сказав і митрополит Української греко-католицької церкви А. Шептицький у зверненні 21 вересня до українців, які мешкають на території Франца Йосифа: « Ми з Божої волі злучені з Австрійською державою і династією Габсбургів, спільна наша доля і недоля. Коли військо нашого цісаря побідить – чекає нас краща і ліпша будучність. До крові будьте вірні цісарю».

Політичні партії воюючих країн або підтримали політику ведення бойових дій, або залишалися нейтральними. Лише російські більшовики виступали проти імперської політики і відверто заявили про бажання царизмові поразки, а їхній лідер В.І.Ленів закликав перетворити імперіалістичну війну на громадянську. До таких заяв на початку війни народ ставився скептично і вважав їх несерйозними.

У серпні 1914 р. у львівській газеті «Діло» з’явилося звертання Головної Української Ради, в якому вперше проголошувалося необхідність створення із добровольців полковників українських частин під назвою «Українські Січові Стрільці» (УСС). Охочих захищати Галичину від російських військ знайшлось багато, оскільки тут з 1911 р. активно діяли молодіжні військово-політичні скаутські організації, які готувались до майбутніх боїв за незалежну єдину Україну. У другій половині серпня на збірні пункти прийшло близько 30 тис. добровольців – переважно представників інтелігенції, студентів та учнівської молоді. Однак Габсбурги побоювались такого масового напливу українських добровольців і обмежилися створенням у 1914 р. невеликих загонів УСС, які здебільшого охороняли перевали в Карпатах.

Українці, які входили до складу Російської імперії, також були настроєні войовничо щодо Німеччини та Австро-Угорщини і мріяли лише про перемогу. Кожен мобілізований до царської армії мешканець, скажімо, Гуляйполя – батьківщини Махна і центру очолюваного ним повстанського руху в період громадянської війни – вважав своїм обов’язком відзначитися на фронтах світової війни і повернутися додому кавалером Георгіївського хреста або нижчим офіцерським чином. Зрештою так усе й сталося…

Але з тим войовничим запалом до війни не всі українці. На західноукраїнських землях. Що входили до імперії Габсбургів , багато річні самостійна громадянська робота інтелігенції і духовенства греко-католицької церкви сприяла національному, політичному, культурному та господарському зрушенню галицьких українців. Напередодні Першої світової війни вони перетворилися на самосвідому спільноту, мета якої стало самостійне політичне життя. Провідні українські партії визнали українську державність кінцевою метою своїх змагань.

Війну між Австро_Угорщиною та Росією української політики Галичини і Наддніпрянщини, об’єднавши свої зусилля, пов’язували зі здійсненням великого Ідеалу – створенням самостійної української держави. Для політичної орієнтації українського народу і захисту його національних інтересів, відновлення незалежної української держави були створені: Головна Українська Рада, Союз визволення України, Загальна Українська Рада, Українська Парламентарна Репрезентація.

(Друк. за: Волковинський В., Реєнт О. Україна в період Великої війни (1914-1918 рр.) // Історія України. – 2004. - № 29-32. С. 6-7)

Текст 2

Неоднозначно зустріла звістку про війну громадськість цих регіонів: одна частина українства підтримувала Росію, інша – Австро-Угорщину. В серпні 1914 року у Львові було утворено міжпартійний блок – Головну Українську Раду, яка виступила ініціатором формування українських військових частин на боці Австрії. З українців Галичини було сформовано легіон Українських січових стрільців, який взяв участь у військових діях у районі Стрия. На Тужицькому перевалі в Карпатах, пізніше воював у Поділлі.

Одночасно група емігрантів із Східної України (Д. Донцов, В. Дорошенко, М. Меленевський) створив у Відні «Союз визволення України», який поставив за мету боротьбу за створення самостійної України і вважав доцільним для досягнення цієї мети співробітництво з Німеччини та Австро-Угорщиною.

У наддніпрянській України члени Товариства українських поступовців (ТУП) закликали виступити на захист Росії. З цією метою був створений Комітет Південно-Західного фронту Всеросійського союзу земств і міст, у складі якого працювали відомі діячі українського руху А.Ніковський, Д.Дорошенко, А.Вязлов. У 1916 р. С.Петлюра було призначено помічником уповноваженого союзу земств на Західному фронті.

По-різному поставились до війни політичні партії. Місцеві організації загальноросійських партій. Місцеві організації загальноросійських партій (крім більшовиків) підтримали війну. Таку саму позицію зайняли українські політичні партії – ТУП, «Спілка». Українська соціал-демократична партія не змогла виробити єдину тактику з питань війни: група членів на чолі із С.Петлюрою виступили на підтримку царського уряду у війни; деякі інші на чолі з В.Винниченком засудили війну;ще одна частина на чолі з В.Дорошенком підтримувала айстро-угорський-німецький союз. Позиція політичних партій в Австро-Угорщині була однозначною: вони активно підтримувати австрійський уряд у війні з Росією.

Завдання учням

•          З’ясуйте ставлення українських політичних сил, провідних діячів та громадськості до війни..

•          Спробуйте віднайти суб’єктивні та об’єктивні чинники, що пояснюватимуть кардинально протилежні орієнтації українців.

У ході вивчення четвертого пункту плану доречними будуть посилання вчителя на історичні документи.

Документ 1

«...Вночі зійшли москалі з сусідньої гори Погару, перейшли місток на р. Половчанці, підсунулися яром до половини північного спаду Маківки під стрілецьке становище і ранили кількох стрільців ручними іранатами. Ніч була темна, без місяця. Пішла стрілянина на цілій лінії Маківки, тріскали світляні ракети. Москалі відступали. Рано було видно сліди ворога і погублені шапки. Цілий напад москалів звернений був на відтинок, обсаджений стрільцями, тому стрільці дістали того дня похвалу за оборону Маківки...»

(Зі спогадів 18-літнього командира сотні, львів’янина Осина Яримовича)

Документ 2

«Тепер, коли до нас дійшли точні відомості про цілковитий погром українського життя в Галичині, коли київські дільниці й тюрми переповнились вивезеними галичанами, серед котрих були професори університету, поважні старі священики, інтелігенти всіх професій, жінки, діти, селяни, гірські гуцули, коли ми побачили, що вихоплено з хати зненацька, без грошей, часто-густо напіводягнене, залякане до смерті, що везуть їх до Томської, Іркутської, Архангельської, Астраханської губерній без засобів, невідомо на яку долю і на який час, от тоді ми, київські українці, збагнули як слід, що таке уявляє собою «Освободительная» війна і яку долю готують нашому народові її подібні наслідки...»

(Спогади уповноваженого «Союзу міст», активного діяча українського руху Д.Дорошенка)

Документ З

«...Наші праві націоналісти в особі графа Бобринського, посівши адміністративні посади в «П’ємонті українства», почали переслідувати український національний рух \ силоміць навертати уніатів до православ’я. Тяжке враження справив арешт митрополита А.Шептицького, який користувався неабияким впливом та авторитетом у краї».

(Коляда І., Загребельна Н., Порало Н. Історія України (1914—1929) в художньо-літературних образах. — К, 2004. — С. 177-178)

V. СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ТА УЗАГАЛЬНЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ

Обговорення проблемного питання уроку.

Домашнє завдання

•          Опрацювати відповідний параграф підручника.

•          Скласти тезисний план розділу «Мобілізація промисловості України для потреб фронту» (Волковинський В., Реєнт О.         Україна в період Великої війни (1914—1918) //Історія України. — 2004. -г- № 29—32. С. 79-90).